До Дня пам’яті жертв Голокосту

Під час нацистського Голокосту було знищено близько 6 млн євреїв. Понад 1,4 млн із них – жителі України. Однак поряд із найбільшим злом траплялися й вияви найвищого добра та моралі. Ця цифра була б значно більшою, якби українці не рятували евреїв від нацистів, переховуючи їх, або видаючи за своїх родичів. При цьому самі рятівники ризикували не лише власним життям, а й життям своїх рідних.

Для вшанування людей, які здійснили подвиг, рятуючи євреїв, держава Ізраїль із 1963 року нагороджує таких рятівників почесним званням «Праведник народів світу». Станом на 1 січня 2020 року офіційно в Україні визнано 2659 праведників. За кількістю визнаних праведників Україна четверта серед країн у світі. Більше було тільки поляків (7112), нідерланд­ців(5851) і французів(4130). Але реальне число мешканців України, які рятували євреїв від Голокосту, є очевидно біль­шим. Тому тисячі українців-рятівників євреїв досі залишаються невизнаними й невідомими.

Слід зауважити, що всі ці вчинки вимагали сміливості та самопожертви, адже, відповідно до нацистської расової політики, українців – рятівників євреїв, очікувало найжорстокіше покарання: знищення їх самих та членів їхніх сімей. Навіть надання притулку євреям за­грожувало смертельною карою. Але рятування євреїв було продиктоване душевним, людським поривом, прагненням надати допомогу жертвам нелюдської жорстокості нацистів. Звісно, були й інші приклади порятунку меркантильного характеру, приклади відкритої антисеміт­ської позиції. Але цей матеріал присвячений праведникам, людям з високими якостями гуманістів, які виявляли людяність у нелюдських умовах війни.

Данина пам’яті – це інвестиція у спільне майбутнє, виховання людяності, толерантності, гуманізму, тих якостей людини, які завжди були затребувані людським соціумом.