До Дня пам’яті жертв Голокосту

Під час нацистського Голокосту було знищено близько 6 млн євреїв. Понад 1,4 млн із них – жителі України. Однак поряд із найбільшим злом траплялися й вияви найвищого добра та моралі. Ця цифра була б значно більшою, якби українці не рятували евреїв від нацистів, переховуючи їх, або видаючи за своїх родичів. При цьому самі рятівники ризикували не лише власним життям, а й життям своїх рідних.
Для вшанування людей, які здійснили подвиг, рятуючи євреїв, держава Ізраїль із 1963 року нагороджує таких рятівників почесним званням «Праведник народів світу». Станом на 1 січня 2020 року офіційно в Україні визнано 2659 праведників. За кількістю визнаних праведників Україна четверта серед країн у світі. Більше було тільки поляків (7112), нідерландців(5851) і французів(4130). Але реальне число мешканців України, які рятували євреїв від Голокосту, є очевидно більшим. Тому тисячі українців-рятівників євреїв досі залишаються невизнаними й невідомими.
Слід зауважити, що всі ці вчинки вимагали сміливості та самопожертви, адже, відповідно до нацистської расової політики, українців – рятівників євреїв, очікувало найжорстокіше покарання: знищення їх самих та членів їхніх сімей. Навіть надання притулку євреям загрожувало смертельною карою. Але рятування євреїв було продиктоване душевним, людським поривом, прагненням надати допомогу жертвам нелюдської жорстокості нацистів. Звісно, були й інші приклади порятунку меркантильного характеру, приклади відкритої антисемітської позиції. Але цей матеріал присвячений праведникам, людям з високими якостями гуманістів, які виявляли людяність у нелюдських умовах війни.
Данина пам’яті – це інвестиція у спільне майбутнє, виховання людяності, толерантності, гуманізму, тих якостей людини, які завжди були затребувані людським соціумом.
